Географічні відкриття у ХХІ столітті

 Мiж Iндiєю та Мадагаскаром виявлено загиблий континент, а Антарктида може пересунутися Епоха великих географiчних вiдкриттiв ще не завершилася: вченi виявили на днi Iндiйського океану рештки континенту, який зник приблизно 84 мiльйони рокiв тому, пише газета Експрес. Його плита була розташована мiж Iндiєю i Мадагаскаром, як вважають вченi, близько 200 мiльйонiв рокiв тому. Нинi ж палеогеографи стверджують, що їм вдалося виявити залишки цiєї плити пiд сучасним островом Маврикiй. То що тепер, переписувати пiдручники з географiї? Загалом, кажуть ученi, рух лiтосферних плит ще триває, i Земля постiйно змiнюється. Чим ще нас здивує географiя? -- Ця знахiдка пояснює чимало закономiрностей, якi вченi ранiше не могли зрозумiти, i насправдi вона не суперечить теорiї лiтосферних плит, якою керується сучасна геологiя, -- каже Роман Спиця, в. о. завiдувача вiддiлу геоморфологiї та палеогеографiї Iнституту географiї НАН України. -- Але чому про цю плиту не знали ранiше? -- Гiпотетично вченi припускали, що на океанiчному днi є так званi мiкроконтиненти, проте не могли цього довести. Дивiться: острiв Мадагаскар, бiля якого розташований Маврикiй, є типовим прикладом островiв-мiкроконтинентiв. Адже вiдомо, що є молодi острови, якi мають вулканiчне походження, а є "старi", якi мiстять давню платформу вiком кiлька мiльярдiв рокiв. До таких належать Мадагаскар, Тасманiя. Маврикiй вважали вулканiчним островом, який сформувався внаслiдок виверження вулкана приблизно вiсiм -- дев'ять мiльйонiв рокiв тому. Проте тепер дослiдникам вдалося виявити в його породах речовину, вiк якої -- близько трьох мiльярдiв рокiв. Ба бiльше, виявлений мiнерал -- циркон -- характерний саме для континентальних порiд. Скажiмо, вже згаданий Мадагаскар, хоча й розташований поблизу Африки, не є частиною африканського континенту -- будовою вiн близький до iндiйської плити. Нагадаю, що колись iснував суперконтинент Гондвана, до складу якого входили частини сучасних материкiв: Пiвденної Америки, Африки, Азiї, Австралiї i, можливо, частина Антарктиди. У мезозої Гондвана розпалася на окремi "брили" -- iндiйська платформа пiшла в бiк Євразiї, а Мадагаскар "поповз" у бiк Африки. Та повернiмося до Маврикiю. Знайденi на ньому мiкроелементи характернi саме для материкової кори, а це доводить, що вiн є не вулканiчним островом, як вважали ранiше, а лежить на протоплатформi материкової кори. -- Ученi кажуть, що рештки континентальної плити, якi затонули пiд Iндiйським океаном, тепер пояснюють ряд гравiтацiйних аномалiй у цих мiсцях. Про що йдеться? -- Океанiчна й материкова кора мають не лише рiзний вiк (якщо вiк першої не перевищує 300 мiльйонiв рокiв, то вiк материкової кори може сягати 4 мiльярдiв рокiв, от-як Канадського щита), а й рiзну густину та масу. Але вимiряти їх за допомогою звичайних фiзичних методiв неможливо, тому застосовують геофiзичнi методи -- такi, як вимiрювання гравiтацiйного поля. I вченi помiтили, що в районi Мадагаскару мали мiсце гравiтацiйнi аномалiї, тобто отримували данi, характернi для материкової кори, тодi як вважалося, що вона океанiчна. Тепер це все знайшло пояснення. -- Є данi, що рух лiтосферних плит ще не припинився. Це означає, що в майбутньому Земля може стати iншою? -- Близько 60 мiльйонiв рокiв тому всi материки були, так би мовити, не на своїх мiсцях. Колись iснував єдиний проконтинент Пангея, який 200 мiльйонiв рокiв тому розколовся на Лавразiю та Гондвану. З Лавразiї пiзнiше утворилися Євразiя та Пiвнiчна Америка, а з Гондвани -- Африка, Пiвденна Америка, Австралiя та Антарктида, -- каже Вiталiй Фурман, завiдувач кафедри фiзики Землi Львiвського нацiонального унiверситету iм. I.Франка. -- Рухи цих континентiв вiдбувалися мiльйони рокiв. Проте цей процес ще триває, адже тектонiчнi плити й далi рухаються. Є математичне моделювання, яке передбачає рух материкiв на 50 мiльйонiв рокiв наперед. Зокрема, передбачають, що Атлантичний та Iндiйський океани розростуться за рахунок Тихого, Африка перемiститься трохи на пiвнiч, через що зникне Середземне море, а Червоне море стане, навпаки, бiльшим. Iндiя перемiститься на схiд та буде насуватися на Азiю. Австралiя просунеться на екватор i майже доторкнеться до Євроазiйської плити. Вiдповiдно, може змiститися й Антарктида, яка знову поповзе вгору. А захiдно-пiвденнi штати США вiддiляться вiд Пiвнiчної Америки та почнуть рухатися на пiвнiчний захiд. Звiсно, це один iз можливих сценарiїв розвитку подiй. Проте наша планета ще не набула свого остаточного вигляду -- це факт. -- Земля вважається найактивнiшою з усiх планет, -- каже Борис Мурнiков, спiвробiтник кафедри астрономiї Одеського нацiонального унiверситету iм. I.I. Мечникова. -- Тобто на нiй i нинi вiдбуваються швидкi вiдносно космiчного часу рухи лiтосферних плит. Скажiмо, Атлантичний океан досi не сформований -- вiн розходиться, плити пiд ним рухаються, в розломах виступає мантiя Землi. Пiвострiв Iндостан поступово "пiдпливає" до Євразiї, а Гiмалаї й далi ростуть. Тому географiчнi вiдкриття ще не закiнчилися.

© http://expres.ua/main/2017/02/13/227888-geografichni-vidkryttya-hhi-stolitti-tak

СУМНІВНЕ МАЙБУТНЄ ПЛАНЕТИ

Лише за рік кількість жителів на планеті Земля збільшилася приблизно на 83 мільйони осіб.

Такі дані оприлюднив німецький фонд "Stiftung Weltbevölkerung".

За даними німецьких дослідників, у 2018-му на планеті житиме 7 мільярдів 591 мільйон 541 тисяча осіб. Адже, кожну секунду у світі, в середньому, народжується 2,6 особи. Найшвидші темпи приросту населення в Африці

Зі слів експертів, якщо не пропагувати освітні програми, аби уникнути небажаних вагітностей, то кількість населення для Землі може бути фатальною, адже ресурси води та інших необхідних для життя елементів вичерпуватимуться з шаленою швидкістю.

Якщо приріст зростатиме такими ж темпами, то до 2100 року кількість населення на Землі досягне неймовірних 11 мільярдів осіб.

Це підтверджується результатами досліджень зроблених демографічним відділом ООН , як стверджує його керівник Джона Уілмота До кінця 21-го століття на нашій планеті чисельність населення становитиме 9,5-13,3 мільярда осіб, причому 93,75% з них будуть складати жителі Африки та Азії.

Наголошується, що до 2050 року населення Землі складе близько 9,7 мільярда чоловік, а ще через 50 років — до 11,2 мільярда.

Імовірність такого сценарію ООН оцінює в 23%.

Згідно з прогнозом до кінця століття в США буде проживати до 450 мільйонів осіб (зараз — 322 мільйони), в Африці — від 3,4 до 5,6 мільярда (при нинішніх 1,2 мільярда).

На думку експертів ООН, такі тенденції залишають людству мало шансів на комфортне життя в майбутньому.

©https://24tv.ua/tehnologiyi_tag1131

©https://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121

Відтепер всі веселки різні

Французький метеоролог Жан Рікар запропонував нову систему класифікації веселок. У ній 12 типів, і вона дозволить навіть далекій від науки людині зрозуміти, за яких атмосферних умов виникає веселка. Про це з посиланням на доповідь, яка прозвучала на конференції Американського геофізичного союзу повідомляє National Geographic.

Далеко не завжди веселка складається з семи смужок різних кольорів (від червоного до фіолетового). Іноді над першою видніється друга, менш яскрава, з кольорами в зворотному порядку, іноді в середині зустрічається темна смуга, іноді відсутній один або кілька кольорів.

Стандартні класифікації веселок спираються на розмір крапель дощу, з яких утворюється дане природне явище: чим більше краплі, тим яскравіші кольори. Інший спосіб заснований на обчисленнях висоти Сонця над горизонтом.

Щоб врахувати все розмаїття веселок, Жан Рікар (Jean Ricard) і його колеги зібрали сотні зображень і розбили їх на 12 груп, залежно від яскравості шести основних кольорів, інтенсивності темної смуги Олександра між первинною і вторинною веселками, а також відсутністю того чи іншого кольору . Наприклад, один з типів веселки позбавлений зеленої смуги, інший - синьої та фіолетової, третій же має лише синю та червону смуги.

За словами Рікара, його система настільки проста, що будь-хто, побачивши веселку, відразу віднесе її до потрібного класу і зрозуміє, що відбувається в небі. Туманна червона веселка, наприклад, виникає тільки на сході й на світанку з крихітних крапель дощу.

Рікар також зазначив, що вивчення веселок допоможе в пошуках позаземного життя: ознаки цього погодного явища в атмосфері екзопланет, на його думку, говорять про наявність там води і, можливо, життя.

©http://www.geograf.com.ua/

Незвичайний вплив Ель-Ніньйо

Феномен Ель-Ніньйо, що загрожує Південній Америці небезпечними ураганами, повенями і зсувами, призвів до несподіваного явища в пустелі Атакама на узбережжі Чилі. Найпосушливіше місце на планеті вдруге за рік покрилося яскравим квітковим покровом.

Пустеля Атакама вважається найсухішою на Землі. На її території дощ випадає раз на кілька десятків років. Рівнинна частина пустелі практично позбавлена живих організмів, зустрічаються тільки лишайники, синьо-зелені водорості та дрібні кактуси.

Однак сильний Ель-Ніньо в цьому році обрушив на Атакаму надзвичайно сильні опади.

У результаті сплячі цибулини і різоми дали паростки. Бляклі рівнини Атаками вкрилися жовтими, червоними, фіолетовими і білими квітками - ноланами, бомареями, родофіалами, фуксіями та мальвами.

Вперше пустеля зацвіла в березні, після несподівано інтенсивних дощів, через які в Атакамі почалися повені і загинуло близько 40 осіб. Зараз, і це ще більш безпрецедентно, рослини зацвіли вдруге за рік, перед початком південного літа.

14 лютого 1779 року — під час свого третього візиту до Гавайських островів у сутичці з тубільцями загинув мореплавець Джеймс Кук

У 1768 році офіцер королівського флоту лейтенант Джеймс Кук розпочав свою першу експедицію, споряджену для пошуків Південного континенту (Terra Australia), так і не знайденого. У 1771 році він повернувся до Англії, здійснивши кругосвітню подорож і дослідивши узбережжя Нової Зеландії та Австралії. У 1772 році Кук розпочав нове плавання в район півдня Тихого океану, відвідав Нові Гебриди, відкрив Нову Каледонію, масу дрібних островів і досягнув найпівденнішої на той час точки Землі.

12 липня 1776 року Джеймс Кук відплив з Плімута у свою третю кругосвітню подорож на чолі експедиції з двох кораблів "Резолушн" та "Діскавері" в пошуках "Великого проходу" - північного шляху з Атлантичного океану в Тихий.

Відвідавши Кейптаун, Тасманію, Нову Зеландію, Таїті, 22 грудня 1777 року кораблі перетнули екватор і через 2 дні відкрили острів Різдва. 18 січня 1778 року Кук вперше натрапив на Гавайські острови і, найімовірніше, став першим європейцем, що віддвідав цей архіпелаг, названий мореплавцем Сандвічевими островами на честь лорда Адміралтейства, Джона Монтегю, герцога Садвічеського.

Через два тижні експедиція вирушила в напрямку Аляски. Кук пройшов Берінговою протокою, перетнув Північне полярне коло і увійшов у Чукотське море, але був змушений повернутись, оскільки натрапив на вкриті льодами води. 26 листопада експедиція знову висадилася на Гавайях. Ще в перший візит європейці були прийняті аборигенами як боги, і під час другого перебування на островах, яке тривало близько двох місяців, їх також приймали надзвичайно гостинно. Однак згодом із-за масових крадіжок майна з кораблів, стосунки з тубільцями стали напруженими, і Кук поспішив відплити з Гаваїв.

Проте із-за шторму через тиждень експедиція була змушена повернутись. Гавайці зустріли команду Кука вкрай вороже, закидали каміннями і обікрали. Переговори з місцевим правителем Каланіопу привели до збройної сутички, в якій загинув вождь одного з племен. Кук з командою спробували рятуватись втечею на корабель, але в сум'ятті відступу він був убитий гавайцями (імовірно ударом списа в потилицю).

Після смерті Кука посада начальника експедиції перейшла до капітана "Діскавері" Чарльза Клерка. Він намагався домогтися видачі тіла Кука мирним шляхом. Зазнавши невдачі, Клерк провів військову операцію, в ході якої під прикриттям гармат висадився десант та захопив і спалив дотла прибережні поселення і відкинув гавайців в гори. Після цього гавайці доставили на "Резолушн" корзину з десятьма фунтами м'яса і людську голову без нижньої щелепи.

22 лютого 1779 останки Кука були поховані в морі. Капітан Клерк загинув від туберкульозу, на який був хворий протягом усього плавання. В Англію кораблі повернулися 4 жовтня 1779 року. Смерть Кука Англія відзначила загальним трауром. Лондонське королівське товариство, членом якого він був, розпорядилось виготовити на його честь медаль.

6 лютого українській станції «Академік Вернадський»  виповнюється 22 роки

Наукова база на Аргентинських островах поблизу Антарктичного півострова була заснована під час Британської експедиції на Землю Грейама в 1934-1937 роках. У 1947 році англійці вирішили заснувати повноцінну цілорічну метеорологічну станцію. Проект передбачав заснування станції на основі першої будівлі на острові Вінтер. Однак, коли експедиція висадилась в кінці січня на цей острів, то не виявила ніякої будівлі. Лише пізніше на протилежному березі протоки були знайдені залишки дерев'яної споруди, що дозволило припустити, що будівлю знесло гігантською хвилею. В зв'язку з цим перші зимівники були змушені будувати будинок для себе своїми силами з підручних засобів. Станція була названа базою F, і була призначена для зимівлі 4-6 чоловік. Аж до 53-го року люди зимували на цьому місці. І лише в 54-му році нова будівля була побудована на сусідньому острові Галіндез, де вже могли зимувати до 10-ти чоловік. Остання велика перебудова станції була в 1980 році, коли було прибудовано двоповерхову будівлю до старої одноповерхової. У 1977 році база F була перейменована в станцію "Фарадей".

На станції проводилися наукові дослідження за декількома напрямками. Спочатку основна увага приділялася метеорологічній програмі. Таким чином, дана станція має унікальний найдовший ряд безперервних метеорологічних спостережень в районі Антарктичного півострова. У 1957 році почалася програма геофізичних досліджень, що включає в себе магнітометричні і іоносферні дослідження.

У 1957 році на станції був встановлений спектрофотометр Добсона, що поклало початок вимірам вмісту озону в атмосфері.

У 1996 році за 300 км на південь від «Фарадея» відкрили нову, більш сучасну станцію «Розера», яку обладнали злітною смугою і можливістю одночасного розміщення близько 100 фахівців у літній сезон. Стало економічно невигідно утримувати в одному і тому ж районі дві станції. Закривати станцію теж досить дорого, крім того таку цінну.

У листопаді 1993 року Великобританія розповсюдила через свої посольства пропозицію про передачу станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній з «неантарктичних» країн.

У серпні 1994 року було прийняте рішення передати станцію «Фарадей» Україні. У серпні-вересні 1994 року проходила двадцять третя сесія SCAR, на якій Україну вступила у цю міжнародну організацію, яка займається науковими дослідженнями в Антарктиці.

У 1994 році стартував проект «Україна повертається в Антарктиду», на який фонд Сороса «Вiдродження» виділив грант у сумі $ 12 тис. Британці передали станцію разом з обладнанням, серед якого полярна реліквія - спектрофотометр Добсона - прилад для вимірювання озону, завдяки якому в 80-х роках була відкрита озонова діра над Антарктидою. Українські полярники підняли синьо-жовтий прапор над станцією 6 лютого 1996 року. Станція отримала назву «Академік Вернадський».

Чисельність української експедиції зазвичай не перевищує 15 осіб, в основному вчених. Тон задають геофізики і метеорологи - станція орієнтована насамперед на вивчення клімату.

6 жовтня – Всесвітній день охорони місць проживання

Щорічно 6 жовтня відзначається Всесвітній день охорони місць проживання – міжнародний день, покликаний привернути увагу людства до проблеми збереження фауни планети Земля.

Цей день був встановлений захисниками навколишнього середовища в 1979 році. Які базовий документа була використана «Бернська конвенція про охорону дикої фауни і флори та природних середовищ існування», яка була прийнята Радою Європи. Зараз конвенція підписана 39 державами, які входять до Ради Європи, а також Європейським союзом, Монако, Буркіна-Фасо, Марокко, Тунісом та Сенегалом. Алжир, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Кабо-Верде, Ватикан і Росія є країнами, які не підписали конвенцію і мають статус спостерігача на засіданнях її виконавчого комітету.

Людина своєю діяльністю вже давно впливає на природу, змінюючи її. І статистика цього впливу досить сумна. Щогодини з лиця Землі зникають безповоротно 3 види тварин. Щодня з лиця Землі зникають безповоротно більше 70 видів фауни і флори. За 25 останніх років біологічне різноманіття Землі скоротилося більш ніж на третину. Якщо тенденції не зміняться, то через кілька поколінь «всесвітній день охорони місць проживання» може стати «днем поминання місць проживання»