Вчені зробили несподіване відкриття в Антарктиді

Це може поставити дослідження на новий рівень.

Вчені NASA знайшли за допомогою супутників величезне підземне "озеро" на заході Антарктиди в районі Мері Берд, передає Ukr.Media .

Результати дослідження оприлюднені в Journal of Geophysical Research: Solid Earth.

На його думку, озеро заповнено магмою. На даний момент, воно є загадкою для вчених. У 2016 році дослідники з'ясували, що однією з причин аномального танення льодовиків на Антарктиді є сильний вітер. Однак, це не повна картина того, що відбувається. Тому що теплі течії і потужні потоки повітря не можуть так сильно впливати на крижану поверхню.

Відповіддю на питання дослідників стали десятки активних вулканів, розташованих під товщею льоду Антарктиди. Їх виявили в кінці літа. Таким чином, Бондза задумався, як можуть вплинути потоки розпеченої магми на швидкість танення льодовиків. Адже температура при такому процесі повинна досить швидко знижуватися в міру зростання товщини маси льоду, а також тиску біля його підніжжя.

Вчені заявили про катастрофічному нагріванні океанів

         Океани нагріваються швидше, ніж океанологи припускали раніше.

Дослідники з Прінстонського університету (США) прийшли до висновку, що океани нагріваються швидше, ніж океанологи припускали раніше, інформує UkrMedia.

Згідно з попередніми оцінками, Світовий океан поглинає 90 відсотків надлишкового тепла, що утримується парниковими газами, викинутими в результаті антропогенної діяльності. Однак виявилося, що ця кількість недооцінена, і морські води містять набагато більше тепла. За словами вчених, це робить важким завдання щодо стримування зростання середньої температури атмосфери Землі на 1,5-2 градуси Цельсія.

Це також призведе до значного збільшення ризику повеней через підвищення рівня моря, сильних ураганів, а зникнення коралових рифів стає майже неминучим.

Інформація про температуру і солоність Світового океану надходить з встановлених по всьому світу буїв системи Argo, кількість яких сягає більше трьох тисяч. Однак, на думку вчених, ці дані недосконалі, тому вони оцінили, скільки кисню виділили океани в період з 1991-го по 2016 рік. За цим показником можна судити про фактичне поглинання тепла, оскільки при нагріванні води зменшується розчинність кисню в ній.

Надмірне нагрівання океанів пояснює, чому спостерігаються міграції деяких видів морських тварин в полярні регіони, де вода холодніша. На узбережжі штату Північна Кароліна фахівці відзначили переміщення місць проживання риб Paralichthys dentatus на 40 кілометрів на північ.

ТОП-5 туристичних куточків     Хмельницької області 2018 року

Завершення року — це підбиття підсумків та планування нових проектів, в тому числі і подорожей. Пропоную згадати, куди ми разом з вами, дорогі читачі, віртуально подорожували протягом цього року (а хтось і реально відправлявся у слід за нами).

Ми визначили п’ять місць, матеріали про які набрали найбільше переглядів у рубриці «Подорожуємо Хмельниччиною». Цікаво, що більшість із них – маловідомі села.

Зауважу, що цей рейтинг не претендує на абсолютну авторитетність (та й в Хмельницькій області є багато цікавих місць, і об'єктивно визначити, які з них цікавіші, — не реально). Це лише найпопулярніші місця за результатами публікацій на сайті ye.ua у році, що минає.

Попереду ще багато цікавих місць, куди ми вирушимо разом з вами. А тому стежте за нашою рубрикою і побільше подорожуйте!

5. Село Купіль Волочиського району

На п’ятому місці село Купіль Волочиського району. Свого часу воно розрослося до містечка із розкішним замком та гучними базарами, а потім «опустилося» до невеликого села.

І хоча від місцевого маєтку не залишилося жодного сліду, а від панського парку – лише кілька каштанів, тим не менш, Купіль зберігає пам’ять про славетніші часи. Тут досі можна побачити костел Успіня Пресвятої Богородиці, якому щонайменше 170 років, та старе польське кладовище із склепом родини Хилинських (Чілінських).

Цікаво, що у Купелі раніше була і старовинна православна церква, названа на честь архістратига Михайла (збудована наприкінці ХІХ століття). Однак вона до наших днів не збереглася, а роль православного храму зараз виконує колишній костел.

Також тут дуже гарна природа. Недалеко від Купеля бере початок Південний Буг (у селі Холодець) та проходить через село, також тут є декілька ставків. А навколо – традиційні, але від того не менш гарні, безкраї поля. Мабуть, тому село і має таку гарну назву…

4. Каньйон річки Смотрич поблизу села Нігин

Четверте місце посіла дуже гарна місцина у каньйоні річки Смотрич – галявина біля села Нігин, що у Кам‘янець-Подільському районі. Місце це не лише мальовниче, а й малолюдне, адже доступне більше для піших туристів, ніж для автомобілістів.

Ця місцевість належить до національного природного парку «Подільські Товтри». Відпочиваючи у каньйоні Смотрича біля Нігина, ви зможете видертися на одну із товтр і насолодитися гарними краєвидами та цікавою ендемічною рослинністю (ендеміки – види, що ростуть лише в певній місцевості).

Крім того, на цій території розташована Залучанська печера – геологічна пам‘ятка місцевого значення. У ній можна зустріти великих павуків та маленьких кажанів.

3. Голубі озера на Славутчині

Третє місце за голубими озерами, куди влітку вирушають сотні подолян та волинян на дикий відпочинок.

Голубі озера – це каскад із п‘яти водойм (дві досить великі і три менші) на північ від Славути, у кількох кілометрах від села Стригани. Розташовуються озера переважно в сосновому лісі, який іноді переходить у змішаний. Колись тут добували торф.

Озера глибокі, і глибина набирається швидко біля берега. Вода у водоймах прозора і прохолодна. Це забезпечують підземні джерела та піщане дно. Заходити у воду приємно, тут не застрягнеш по кісточку у мулі, як буває на Дністрі.

Місце це дійсно мальовниче, недарма воно манить туристів. Тут можна поєднати дикий відпочинок біля води, риболовлю, плавання, а також прогулянки сосновим лісом.

2. Неоготичний костел у Підлісному Мукареві

На другому місці село Підлісний Мукарів Дунаєвецького району. Воно розташоване вдалині від гучних трас, оточене мальовничими полями та лісами. Та головне, заради чого варто їхати у Підлісний Мукарів – це симпатичний і доглянутий костел. Збудований у середині ХІХ століття у неготичному стилі, храм добре зберігся до наших днів.

Костел спорудили на кошти парафіян, а ініціював будівництво священик Базилій Шах. У 1886 році храм був освячений на честь святого Йосипа.

В радянські часи на мукарівський храм чекала така ж доля, як і багатьох інших. У 1990-х його повернули нечисельній католицькій громаді. Тоді ж єпископ Ян Ольшанський заново освятив храм, у ньому зробили ремонт та провели реконструкцію органа.

1. Аріанська каплиця на Білогірщині

На першому місці Аріанська каплиця – унікальна пам‘ятка не лише для Білогірщини чи Хмельниччини, а й для всієї України. Пам’ятка, що стоїть між селами Ямпіль і Тихомель, – єдина подібна в нашій країні, що збереглася до наших днів.

Каплиця, яку так і хочеться назвати вежею, така вона висока і могутня, розташована на широких просторах, на пагорбі над річкою Горинь. І від неї відкривається прекрасний краєвид.

Щоправда, хоч вежа і пам’яткою архітектури національного значення, вона перебуває у занедбаному стані і поступово руйнується.

©https://ye.ua/podorozhi/33680_Podorozhuyemo_Hmelnichchinoyi_TOP_5_turistichnih_kutochkiv_oblasti_2017_roku.html

Розпочата розробка найдорожчого у світі родовища нафти на Каспії

Консорціум North Caspian Operation Company (NCOC) приступив до видобутку нафти на гігантському родовищі "Кашаган", яке розташоване в північній частині Каспійського моря. Про це йдеться в повідомленні компанії від 11 вересня.

Початкові плани передбачали початок промислового видобутку в 2005 році. Причинами перенесення термінів стали важкі геологічні умови - нафтові поклади розташовані на глибині до 4,7 кілометра нижче морського дна, а також спори Казахстану з інвесторами.

У 2007 році Казахстан зажадав від італійської Eni довести частку місцевих компаній при розробці родовища до 40 відсотків і компенсувати затримки з початком поставок нафти на десять мільярдів доларів. У жовтні 2008 року Казахстан і міжнародні нафтові корпорації врегулювали суперечки і створили NCOC для спільного освоєння "Кашагану". Зростання витрат на освоєння "Кашагану" призвело до того, що в 2012 році родовище було визнано найдорожчим у світі - інвестиції в його розробку перевищили 116 млрд. доларів.

У консорціумі беруть участь Royal Dutch Shell, ExxonMobil, Total, Inpex, CNPC, ENI , а також казахстанська компанія "Казмунайгаз". Загальна сума інвестицій в проект досягає десяти мільярдів доларів. У 2013 році обсяг видобутку на "Кашагані" повинен скласти від 1,5 до 3 мільйони тонн. Видобувні запаси нафти на родовищі складають 4,8 мільярда тонн нафти, а сукупні запаси вуглеводнів - 38 мільярдів барелів.

Нафта з "Кашагану" буде поставлятися в Самару, а потім в Новоросійськ, звідки вона буде відправлятися на експорт. Для транспортування казахської нафти будуть використовуватися потужності російської "Транснафти". Крім того, нафта з "Кашагану" буде експортуватися в Китай. Консорціум розглядає можливість доставки нафти в Баку, де вона могла б надходити в нафтопровід "Баку-Джейхан".

"Кашаган" знаходиться в казахській зоні Каспійського моря. Родовище було відкрито в 2000 році. Воно вважається найбільшим з усіх, відкритих за останні 30 років.

©http://www.geograf.com.ua/worldnews/3252-na-kaspiji-pochalasya-rozrobka-najdorozhchogo-v-sviti-naftovogo-rodovishcha

Науковці сформували 

детальну карту рельєфу підлідної поверхні Антарктиди

Антарктична служба Великобританії створила нову незвичайну карту поверхні Антарктиди, на якій материк представлений без товстого шару льоду віком понад      30 млн років.

Проект під назвою BedMap2 (менш точна карта BedMap1 була складена 10 років тому) був організований з метою визначити обсяг накопиченого на Антарктиді льоду, а також розглянути можливі варіанти його поступового відтавання. 

Дослідники намагаються дізнатися, наскільки може збільшитися рівень океанів в разі глобального потепління і вивільнення величезних мас води як з льодів Антарктиди, так і з льодовиків інших континентів.Щоб встановити кількість льоду на материку, необхідно було скласти точну карту рельєфу даної місцевості, що в свою чергу дозволило вченим представити товщину льоду, що покриває ті чи інші області. 

Так, Антарктида була просканована усіма існуючими на сьогоднішній день засобами дистанційного зондування. Зокрема, мова йде про супутники, аерозйомку і наземні експедиції. 

Також фахівці використовували для створення нової карти інформацію, отриману за допомогою літаків в рамках Operation IceBridge - програми NASA.Знаходження найглибшої точки, розташованої на глибині більше 2,5 тис. м. нижче рівня моря під льодовиком Берд, стало одним з найбільш яскравих відкриттів. 

Ученим також вдалося отримати перші докладні знімки гір Гамбурцева, що знаходяться під шаром льоду товщиною 1,6 км.

НАСА, яка працювала у співпраці з антарктичною службою Великобританії, оголосила про те, що використані при створенні карти Антарктиди дані, а також зібрана за останнє десятиліття глибокого вивчення материка інформація, будуть доступні незабаром для дослідників.

©http://geotour.pp.ua/index.php?newsid=341

ПЕРШІ КРОКИ НА ШЛЯХУ ДО СТВОРЕННЯ НОВОГО ОКЕАНУ

Рифтовий розлом у пустелі Ефіопії, що простягається на 56 кілометрів, у майбутньому перетвориться на новий океан, стверджують геофізики.

Автори дослідження опублікували його в журналі Geophysical Research Letters.

Незважаючи на те, що розлом, завширшки місцями до шести метрів, був виявлений ще в 2005 році, до останнього часу вчені відчували сумніви з приводу подальшого розвитку цієї формації.

Тепер група вчених показала, що тектонічна активність у цьому розломі ідентична тій, що відбувається в надрах серединних океанічних хребтів, що розсовують континенти. Така ж активність спостерігається і на дні Червоного моря.

Відповідно до заново оброблених сейсмічних даних, накопичених у 2005 році, розлом утворився протягом лічених днів. Розпочався процес з виверження вулкану Даббаху, після чого в різні боки від нього магма почала заповнювати тріщини в земній корі, "розкриваючи" розлом подібно до замка-блискавки.

Причиною появи розлому є поділ Африканської і Аравійської тектонічних плит, який відбувається вже 30 мільйонів років зі швидкістю приблизно 2,5 сантиметри на рік. Результатом цього розділення стало Червоне море, а океан, що формується, з'єднає його з Аденською затокою.

"Нам відомо, що океанічні хребти формуються під впливом аналогічного вливання магми в розлом, однак для нас було сюрпризом, що такі процеси можуть проходити так швидко", - сказав професор Сінді Ебінджер з Університету Рочестера в США, слова якого наводить Live Science.

Досі вчені вважали, що формування таких розломів відбувається короткими фрагментами. Такий тип тектонічної активності, на думку вчених, несе серйозну загрозу для місцевого населення.

©https://ua.korrespondent.net/tech/1014322-riftovij-rozlom-v-africi-na-kontinenti-zarodzhuetsya-novij-okean

Географічні відкриття у ХХІ столітті

 Мiж Iндiєю та Мадагаскаром виявлено загиблий континент, а Антарктида може пересунутися Епоха великих географiчних вiдкриттiв ще не завершилася: вченi виявили на днi Iндiйського океану рештки континенту, який зник приблизно 84 мiльйони рокiв тому, пише газета Експрес. Його плита була розташована мiж Iндiєю i Мадагаскаром, як вважають вченi, близько 200 мiльйонiв рокiв тому. Нинi ж палеогеографи стверджують, що їм вдалося виявити залишки цiєї плити пiд сучасним островом Маврикiй. То що тепер, переписувати пiдручники з географiї? Загалом, кажуть ученi, рух лiтосферних плит ще триває, i Земля постiйно змiнюється. Чим ще нас здивує географiя? -- Ця знахiдка пояснює чимало закономiрностей, якi вченi ранiше не могли зрозумiти, i насправдi вона не суперечить теорiї лiтосферних плит, якою керується сучасна геологiя, -- каже Роман Спиця, в. о. завiдувача вiддiлу геоморфологiї та палеогеографiї Iнституту географiї НАН України. -- Але чому про цю плиту не знали ранiше? -- Гiпотетично вченi припускали, що на океанiчному днi є так званi мiкроконтиненти, проте не могли цього довести. Дивiться: острiв Мадагаскар, бiля якого розташований Маврикiй, є типовим прикладом островiв-мiкроконтинентiв. Адже вiдомо, що є молодi острови, якi мають вулканiчне походження, а є "старi", якi мiстять давню платформу вiком кiлька мiльярдiв рокiв. До таких належать Мадагаскар, Тасманiя. Маврикiй вважали вулканiчним островом, який сформувався внаслiдок виверження вулкана приблизно вiсiм -- дев'ять мiльйонiв рокiв тому. Проте тепер дослiдникам вдалося виявити в його породах речовину, вiк якої -- близько трьох мiльярдiв рокiв. Ба бiльше, виявлений мiнерал -- циркон -- характерний саме для континентальних порiд. Скажiмо, вже згаданий Мадагаскар, хоча й розташований поблизу Африки, не є частиною африканського континенту -- будовою вiн близький до iндiйської плити. Нагадаю, що колись iснував суперконтинент Гондвана, до складу якого входили частини сучасних материкiв: Пiвденної Америки, Африки, Азiї, Австралiї i, можливо, частина Антарктиди. У мезозої Гондвана розпалася на окремi "брили" -- iндiйська платформа пiшла в бiк Євразiї, а Мадагаскар "поповз" у бiк Африки. Та повернiмося до Маврикiю. Знайденi на ньому мiкроелементи характернi саме для материкової кори, а це доводить, що вiн є не вулканiчним островом, як вважали ранiше, а лежить на протоплатформi материкової кори. -- Ученi кажуть, що рештки континентальної плити, якi затонули пiд Iндiйським океаном, тепер пояснюють ряд гравiтацiйних аномалiй у цих мiсцях. Про що йдеться? -- Океанiчна й материкова кора мають не лише рiзний вiк (якщо вiк першої не перевищує 300 мiльйонiв рокiв, то вiк материкової кори може сягати 4 мiльярдiв рокiв, от-як Канадського щита), а й рiзну густину та масу. Але вимiряти їх за допомогою звичайних фiзичних методiв неможливо, тому застосовують геофiзичнi методи -- такi, як вимiрювання гравiтацiйного поля. I вченi помiтили, що в районi Мадагаскару мали мiсце гравiтацiйнi аномалiї, тобто отримували данi, характернi для материкової кори, тодi як вважалося, що вона океанiчна. Тепер це все знайшло пояснення. -- Є данi, що рух лiтосферних плит ще не припинився. Це означає, що в майбутньому Земля може стати iншою? -- Близько 60 мiльйонiв рокiв тому всi материки були, так би мовити, не на своїх мiсцях. Колись iснував єдиний проконтинент Пангея, який 200 мiльйонiв рокiв тому розколовся на Лавразiю та Гондвану. З Лавразiї пiзнiше утворилися Євразiя та Пiвнiчна Америка, а з Гондвани -- Африка, Пiвденна Америка, Австралiя та Антарктида, -- каже Вiталiй Фурман, завiдувач кафедри фiзики Землi Львiвського нацiонального унiверситету iм. I.Франка. -- Рухи цих континентiв вiдбувалися мiльйони рокiв. Проте цей процес ще триває, адже тектонiчнi плити й далi рухаються. Є математичне моделювання, яке передбачає рух материкiв на 50 мiльйонiв рокiв наперед. Зокрема, передбачають, що Атлантичний та Iндiйський океани розростуться за рахунок Тихого, Африка перемiститься трохи на пiвнiч, через що зникне Середземне море, а Червоне море стане, навпаки, бiльшим. Iндiя перемiститься на схiд та буде насуватися на Азiю. Австралiя просунеться на екватор i майже доторкнеться до Євроазiйської плити. Вiдповiдно, може змiститися й Антарктида, яка знову поповзе вгору. А захiдно-пiвденнi штати США вiддiляться вiд Пiвнiчної Америки та почнуть рухатися на пiвнiчний захiд. Звiсно, це один iз можливих сценарiїв розвитку подiй. Проте наша планета ще не набула свого остаточного вигляду -- це факт. -- Земля вважається найактивнiшою з усiх планет, -- каже Борис Мурнiков, спiвробiтник кафедри астрономiї Одеського нацiонального унiверситету iм. I.I. Мечникова. -- Тобто на нiй i нинi вiдбуваються швидкi вiдносно космiчного часу рухи лiтосферних плит. Скажiмо, Атлантичний океан досi не сформований -- вiн розходиться, плити пiд ним рухаються, в розломах виступає мантiя Землi. Пiвострiв Iндостан поступово "пiдпливає" до Євразiї, а Гiмалаї й далi ростуть. Тому географiчнi вiдкриття ще не закiнчилися.

© http://expres.ua/main/2017/02/13/227888-geografichni-vidkryttya-hhi-stolitti-tak

СУМНІВНЕ МАЙБУТНЄ ПЛАНЕТИ

Лише за рік кількість жителів на планеті Земля збільшилася приблизно на 83 мільйони осіб.

Такі дані оприлюднив німецький фонд "Stiftung Weltbevölkerung".

За даними німецьких дослідників, у 2018-му на планеті житиме 7 мільярдів 591 мільйон 541 тисяча осіб. Адже, кожну секунду у світі, в середньому, народжується 2,6 особи. Найшвидші темпи приросту населення в Африці

Зі слів експертів, якщо не пропагувати освітні програми, аби уникнути небажаних вагітностей, то кількість населення для Землі може бути фатальною, адже ресурси води та інших необхідних для життя елементів вичерпуватимуться з шаленою швидкістю.

Якщо приріст зростатиме такими ж темпами, то до 2100 року кількість населення на Землі досягне неймовірних 11 мільярдів осіб.

Це підтверджується результатами досліджень зроблених демографічним відділом ООН , як стверджує його керівник Джона Уілмота До кінця 21-го століття на нашій планеті чисельність населення становитиме 9,5-13,3 мільярда осіб, причому 93,75% з них будуть складати жителі Африки та Азії.

Наголошується, що до 2050 року населення Землі складе близько 9,7 мільярда чоловік, а ще через 50 років — до 11,2 мільярда.

Імовірність такого сценарію ООН оцінює в 23%.

Згідно з прогнозом до кінця століття в США буде проживати до 450 мільйонів осіб (зараз — 322 мільйони), в Африці — від 3,4 до 5,6 мільярда (при нинішніх 1,2 мільярда).

На думку експертів ООН, такі тенденції залишають людству мало шансів на комфортне життя в майбутньому.

©https://24tv.ua/tehnologiyi_tag1131

©https://24tv.ua/mizhnarodni_novini_tag1121

Відтепер всі веселки різні

Французький метеоролог Жан Рікар запропонував нову систему класифікації веселок. У ній 12 типів, і вона дозволить навіть далекій від науки людині зрозуміти, за яких атмосферних умов виникає веселка. Про це з посиланням на доповідь, яка прозвучала на конференції Американського геофізичного союзу повідомляє National Geographic.

Далеко не завжди веселка складається з семи смужок різних кольорів (від червоного до фіолетового). Іноді над першою видніється друга, менш яскрава, з кольорами в зворотному порядку, іноді в середині зустрічається темна смуга, іноді відсутній один або кілька кольорів.

Стандартні класифікації веселок спираються на розмір крапель дощу, з яких утворюється дане природне явище: чим більше краплі, тим яскравіші кольори. Інший спосіб заснований на обчисленнях висоти Сонця над горизонтом.

Щоб врахувати все розмаїття веселок, Жан Рікар (Jean Ricard) і його колеги зібрали сотні зображень і розбили їх на 12 груп, залежно від яскравості шести основних кольорів, інтенсивності темної смуги Олександра між первинною і вторинною веселками, а також відсутністю того чи іншого кольору . Наприклад, один з типів веселки позбавлений зеленої смуги, інший - синьої та фіолетової, третій же має лише синю та червону смуги.

За словами Рікара, його система настільки проста, що будь-хто, побачивши веселку, відразу віднесе її до потрібного класу і зрозуміє, що відбувається в небі. Туманна червона веселка, наприклад, виникає тільки на сході й на світанку з крихітних крапель дощу.

Рікар також зазначив, що вивчення веселок допоможе в пошуках позаземного життя: ознаки цього погодного явища в атмосфері екзопланет, на його думку, говорять про наявність там води і, можливо, життя.

©http://www.geograf.com.ua/

Незвичайний вплив Ель-Ніньйо

Феномен Ель-Ніньйо, що загрожує Південній Америці небезпечними ураганами, повенями і зсувами, призвів до несподіваного явища в пустелі Атакама на узбережжі Чилі. Найпосушливіше місце на планеті вдруге за рік покрилося яскравим квітковим покровом.

Пустеля Атакама вважається найсухішою на Землі. На її території дощ випадає раз на кілька десятків років. Рівнинна частина пустелі практично позбавлена живих організмів, зустрічаються тільки лишайники, синьо-зелені водорості та дрібні кактуси.

Однак сильний Ель-Ніньо в цьому році обрушив на Атакаму надзвичайно сильні опади.

У результаті сплячі цибулини і різоми дали паростки. Бляклі рівнини Атаками вкрилися жовтими, червоними, фіолетовими і білими квітками - ноланами, бомареями, родофіалами, фуксіями та мальвами.

Вперше пустеля зацвіла в березні, після несподівано інтенсивних дощів, через які в Атакамі почалися повені і загинуло близько 40 осіб. Зараз, і це ще більш безпрецедентно, рослини зацвіли вдруге за рік, перед початком південного літа.

14 лютого 1779 року — під час свого третього візиту до Гавайських островів у сутичці з тубільцями загинув мореплавець Джеймс Кук

У 1768 році офіцер королівського флоту лейтенант Джеймс Кук розпочав свою першу експедицію, споряджену для пошуків Південного континенту (Terra Australia), так і не знайденого. У 1771 році він повернувся до Англії, здійснивши кругосвітню подорож і дослідивши узбережжя Нової Зеландії та Австралії. У 1772 році Кук розпочав нове плавання в район півдня Тихого океану, відвідав Нові Гебриди, відкрив Нову Каледонію, масу дрібних островів і досягнув найпівденнішої на той час точки Землі.

12 липня 1776 року Джеймс Кук відплив з Плімута у свою третю кругосвітню подорож на чолі експедиції з двох кораблів "Резолушн" та "Діскавері" в пошуках "Великого проходу" - північного шляху з Атлантичного океану в Тихий.

Відвідавши Кейптаун, Тасманію, Нову Зеландію, Таїті, 22 грудня 1777 року кораблі перетнули екватор і через 2 дні відкрили острів Різдва. 18 січня 1778 року Кук вперше натрапив на Гавайські острови і, найімовірніше, став першим європейцем, що віддвідав цей архіпелаг, названий мореплавцем Сандвічевими островами на честь лорда Адміралтейства, Джона Монтегю, герцога Садвічеського.

Через два тижні експедиція вирушила в напрямку Аляски. Кук пройшов Берінговою протокою, перетнув Північне полярне коло і увійшов у Чукотське море, але був змушений повернутись, оскільки натрапив на вкриті льодами води. 26 листопада експедиція знову висадилася на Гавайях. Ще в перший візит європейці були прийняті аборигенами як боги, і під час другого перебування на островах, яке тривало близько двох місяців, їх також приймали надзвичайно гостинно. Однак згодом із-за масових крадіжок майна з кораблів, стосунки з тубільцями стали напруженими, і Кук поспішив відплити з Гаваїв.

Проте із-за шторму через тиждень експедиція була змушена повернутись. Гавайці зустріли команду Кука вкрай вороже, закидали каміннями і обікрали. Переговори з місцевим правителем Каланіопу привели до збройної сутички, в якій загинув вождь одного з племен. Кук з командою спробували рятуватись втечею на корабель, але в сум'ятті відступу він був убитий гавайцями (імовірно ударом списа в потилицю).

Після смерті Кука посада начальника експедиції перейшла до капітана "Діскавері" Чарльза Клерка. Він намагався домогтися видачі тіла Кука мирним шляхом. Зазнавши невдачі, Клерк провів військову операцію, в ході якої під прикриттям гармат висадився десант та захопив і спалив дотла прибережні поселення і відкинув гавайців в гори. Після цього гавайці доставили на "Резолушн" корзину з десятьма фунтами м'яса і людську голову без нижньої щелепи.

22 лютого 1779 останки Кука були поховані в морі. Капітан Клерк загинув від туберкульозу, на який був хворий протягом усього плавання. В Англію кораблі повернулися 4 жовтня 1779 року. Смерть Кука Англія відзначила загальним трауром. Лондонське королівське товариство, членом якого він був, розпорядилось виготовити на його честь медаль.

6 лютого українській станції «Академік Вернадський»  виповнюється 22 роки

Наукова база на Аргентинських островах поблизу Антарктичного півострова була заснована під час Британської експедиції на Землю Грейама в 1934-1937 роках. У 1947 році англійці вирішили заснувати повноцінну цілорічну метеорологічну станцію. Проект передбачав заснування станції на основі першої будівлі на острові Вінтер. Однак, коли експедиція висадилась в кінці січня на цей острів, то не виявила ніякої будівлі. Лише пізніше на протилежному березі протоки були знайдені залишки дерев'яної споруди, що дозволило припустити, що будівлю знесло гігантською хвилею. В зв'язку з цим перші зимівники були змушені будувати будинок для себе своїми силами з підручних засобів. Станція була названа базою F, і була призначена для зимівлі 4-6 чоловік. Аж до 53-го року люди зимували на цьому місці. І лише в 54-му році нова будівля була побудована на сусідньому острові Галіндез, де вже могли зимувати до 10-ти чоловік. Остання велика перебудова станції була в 1980 році, коли було прибудовано двоповерхову будівлю до старої одноповерхової. У 1977 році база F була перейменована в станцію "Фарадей".

На станції проводилися наукові дослідження за декількома напрямками. Спочатку основна увага приділялася метеорологічній програмі. Таким чином, дана станція має унікальний найдовший ряд безперервних метеорологічних спостережень в районі Антарктичного півострова. У 1957 році почалася програма геофізичних досліджень, що включає в себе магнітометричні і іоносферні дослідження.

У 1957 році на станції був встановлений спектрофотометр Добсона, що поклало початок вимірам вмісту озону в атмосфері.

У 1996 році за 300 км на південь від «Фарадея» відкрили нову, більш сучасну станцію «Розера», яку обладнали злітною смугою і можливістю одночасного розміщення близько 100 фахівців у літній сезон. Стало економічно невигідно утримувати в одному і тому ж районі дві станції. Закривати станцію теж досить дорого, крім того таку цінну.

У листопаді 1993 року Великобританія розповсюдила через свої посольства пропозицію про передачу станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній з «неантарктичних» країн.

У серпні 1994 року було прийняте рішення передати станцію «Фарадей» Україні. У серпні-вересні 1994 року проходила двадцять третя сесія SCAR, на якій Україну вступила у цю міжнародну організацію, яка займається науковими дослідженнями в Антарктиці.

У 1994 році стартував проект «Україна повертається в Антарктиду», на який фонд Сороса «Вiдродження» виділив грант у сумі $ 12 тис. Британці передали станцію разом з обладнанням, серед якого полярна реліквія - спектрофотометр Добсона - прилад для вимірювання озону, завдяки якому в 80-х роках була відкрита озонова діра над Антарктидою. Українські полярники підняли синьо-жовтий прапор над станцією 6 лютого 1996 року. Станція отримала назву «Академік Вернадський».

Чисельність української експедиції зазвичай не перевищує 15 осіб, в основному вчених. Тон задають геофізики і метеорологи - станція орієнтована насамперед на вивчення клімату.